Проект "Перлини степового краю"

Проект "Перлини степового краю"

1.Доброго дня!

2.Ми учні 6 класу Добровеличківської  школи–інтернат презентуємо свій проект «Перлини степового краю»,присвячений 90-річчю утворення Добровеличківського району.

3. Мета проекту:

·           поглибити знання вихованців про історію рідного краю;

·           виховувати шанобливе ставлення до своєї Батьківщини;

·           сформувати в учнів естетичну культуру;

·           виховувати відчуття прекрасного.

4. Сьогодні кожен з нас хоче якомога більше знати про той край, в якому він живе.

Історична сторінка «Той,хто не знає свого минулого – не вартий майбутнього»

Добровеличківський  край багатий на історичні події і має давню історію.Заселення краю почалося за доби неоліту.Залишки поселення племен трипільської культури відкрито біля села Федорівка в урочищі «Макітра».  На цих землях формувалося основне ядро протослов'янських племен. Могутньою опорою краю стала Запорізька Січ. За реєстром Запорізького війська1756 року значиться, що на території краю розміщувався курінь Величківський— старшим у курені був Омелько Величківський. Прізвища його козаків дуже близькі до тих, які й нині зустрічаються в селищі. Жива і поширена тут також версія про те, що до заснування селища прилучився коваль Величко, який поселився на річці Добра. Річечка ця й досі протікає через селище, несучи за своїми водами тисячолітню історію краю.

5. Про історію рідного краю дізнавались під час екскурсій до районного краєзнавчого музею. Екскурсії провела головний спеціаліст музею Куделя Наталія Юрі'ївна. Ми дізнались про історичне минуле рідного краю та  його сьогодення . У 1795 році утворено Ревуцьку волость (назва походить від прізвища місцевого землевласника Ревуцького). У 1848 році Ревуцьке, як центр волості, стає містечком, в якому було дві православні церкви, лікарня, школи,декілька десятків крамниць, ринків. Пізніше побудовані винокурений і цегельний заводи. На 1859 рік тут було 158 дворів і 1344 жителі.

6.1883 року офіційною назвою містечка Ревуцьке стає Добровеличківка. На початку лютого 1918 року в Добровеличківській волості встановлено радянську владу і обрано волосний комітет. З березня 1923 року утворено Добровеличківський район з центром у Добровеличківці.

7. Нині ж Добровеличківка — селище з семитисячним населенням. Географічний центр України. Район живе динамічним життям. Він розвивається, міцніє, зберігає українські традиції та національну спадщину.

8. Чарівний світ літератури допомагає зовсім по- іншому, через призму бачення письменника, глянути на світ, замилуватися ним і відчути гордість за те, що ти народився саме на цій землі, живеш тут і будуть жити твої нащадки.

Літературно-поетична сторінка

9.Під час підготовки до виховної години «Поезія – плід таланту і любові» вихованці ознайомились із творчістю літераторів –земляків.«Пролісок»-літературна студія поетів та прозаїків Добровеличківського району.

10.Надія Семенівна Білоус народилась у селі Липняжка в родині колгоспників. Від матері успадкувала любов до книги, літератури. Бібліотекар . Із шкільних років пише вірші. Пісня на її вірш «Здрастуй , рідне село»- візитна картка народного самодіяльного фольклорно-етнографічного ансамблю «Червона калина». В доробку поетеси є рядки і про наше селище.

Добро і велич тут єдині,

В полях – пшениці і жита.

Це рідний край мій, Батьківщина,

В центрі Вкраїни розквіта.

Гостей тут хліб і паляниця

На рушниках всіх зустріча,

Козацька престара криниця

Водою щедро пригоща.

Живуть тут славні, гарні люди-

Душею щедрі земляки.

Це так було, так є, так буде

Через роки, через віки.

11.Станіслав Миколайович Стеценко – яскрава постать в історії Добровеличківки. Мудра, добра, грамотна і в той час дуже проста людина, цікавий співрозмовник, гуморист – таким його пам'ятають односельці. А ще – вчитель і селищний голова Добровеличківки двох скликань. Станіслав Стеценко народився в с. Миколаївка на Добровеличківщині. Працював учителем. Поезія була завжди частинкою Станіслава Миколайовича.

У самому центрі Вкраїни

Стоїш, моє рідне село,

Від праці людської, від сонця проміння,

Як писанка ти , розцвіло.

Густий чорнозем в нашім краї,

Безмежні, як море, поля.

І славиться завжди дорідним врожаєм

Прабатьківська наша земля.

12. Наталія Корніївна Коцюк (Природна) народилася в с. Дружелюбівка. Вихована піснею, зачарована словом ,у 14 років написала свого першого вірша. Здобула професію бібліотекаря і віддала цій справі все своє життя. Зараз Наталія Корніївна працює в районній бібліотеці для дітей. Вона керівник літературної студії «Пролісок», член Кіровоградського літературного об'єднання  «Степ».

Мій рідний край – свята моя колиска,

Куточок раю в цвіті веснянім.

Його я знаю здалеку і зблизька,

Бо народилась і живу у нім.

Тут колихалось в гіллях верболозу

Моє дитинство радісно –ясне,

Тут степ співає пісню солов'їну,

Під ноги килим – трави розтеля,

Мій рідний край – Куточок України,

Улюблена прабатьківська земля.

13. Анатолій Якович Ірха родом із Тишківки. Писати почав ще у Добровеличківській школі – інтернаті, яку закінчив у 1966 році. Працює на районій телерадіо вишці, має технічну освіту, радіо-технік і плюс поетичність душі. З- під пера Анатолія Яковича виходять прекрасні вірші, які відображають його почуття.

Між трьома вербами пульсує джерело,

Тече вода із пагорба в долину.

Іду стежиною, минаючи село,

Втомившись, зупиняюсь на хвилинку.

Із пригорщі холодну воду п'ю,

Тамую спрагу, ставши на коліна,

Схиляю низько голову свою

Перед тобою, ненько Україно.

Тече вода крізь роки та віки

З давніх часів з Козацької криниці.

Ідуть до неї браття – козаки

Напитися цілющої водиці.

14.У грудні 2012 року відбулася презентація книги талановитого письменника, нашого земляка, випускника нашої школи – Обжеляна Юрія Васильовича «Останній караван». У лютому 2013 року підведенні підсумки обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2012 рік де лауреатом в номінації «Проза» посмертно став Юрій Обжелян за книгу «Останній караван».

Проза Юрія Васильовича – це висока духовність, філософська глибина. Його твори несуть в собі оригінальні сюжети, індивідуальну стилістику, а також глибоку таїну, яка притаманна справжній літературі.

15. Валерій Олександрович Швець. Народився в селі Калмазово Вільшанського району, біля якого зливаються річки Синюха та Чорний Ташлик.

У шкільні роки захоплювався літературою, особливо поезією: Пушкіна, Тютчева, Єсеніна. Це дало поштовх до власного написання віршів. Ще одним захопленням з дитинства була музика. В майбутньому грав у вокально - інструментальних ансамблях, в духових оркестрах.

Для  шкільних друзів написав кілька пісень: « Одноклассники», «Сестри», « Сон афганця»  Автор пісні «Добровеличківка» що має місце в репертуарі нашого ансамблю «Гармонія».Працюючи в нашій школі виховатилем написав пісню- « Школа - інтернат».

16.Під час зустрічі з Наталею Природною, Анатолієм Ірхою. Валерієм Щвецем ми дізнались про риси їх характеру, що надихає їх на творчість,і милувались та зачаровувались поезією.

Людина народжується для щастя. А як можна не милуватися красою рідного краю, його мальовничими степами, чарівними лісами, співучими садами, працьовитими людьми. Жити серед такої краси – справжній рай. Це і є щастя.

Презентація